Домашня робота. Твір на тему: Моя філософія або люди в моєму житті

Живу собі, користуюсь інтернетом, п"ю зелений чай.

І тут раптом у моєму житті з"являється маса різних людей....

- ні, не так треба починати.

Дубль другий: Я народилася і з"явилася маса ще тоді чужих і незрозумілих людей....

Дубль третій. Останній:

Що значать усі ці люди в моєму житті? Чи є вони такими, якими я їх бачу і чому саме вони зустрілися мені на дорозі?

Спочатку були друзі дитинства, потім шкільні подруги, університетські коліжанки, нові сусідки і товариші по тацям чи гурткам. Багатьох я почала забувати, хтось поїхав у далекі краї, із зовсім небагатьма підтримую теплі, але нечасті стосунки. Спочатку було сумно, бо так хочеться залишити біля себе таких колись дорогих і майже рідних людисьок; потім я зрозуміла, що у кожного свій шлях широкий і перестала засмучуватися, навчилася відпускати раніше найкращих друзів.

На третьому курсі в моє життя влетіла маса нових незнайомих і чужих людей, з якими ми почали будувати осередок громадської організації. Пройшло три роки і сьогодні ці люди займають все моє життя. Вони навчили мене бути стриманою, дорослою, відповідальною і готовою до рішучих дій. Вони самі не знаючи про це допомогли мені переборювати невпевненість. Та найголовніше я відчула, що таке бути повністю впевненою у комусь! 

Тепер я практикуючий тренер по адвокасі, доволі непростій штуці. Тепер я член всеукраїнського правління тієї громадської організації, в яку за щасливим випадком потрапила на 3му курсі. Тепер я моніторю владу на предмет виконання різних нормативних документів і готую кампанію по контролю за розкраданням місцевих бюджеті. Я крута)

Так, я можу себе такою вважати. 

А ще можу написати десятки історій успіху, сотню маленьких досягнень і безліч ситуацій, де я була "на коні!" І всі історії, досягнення, ситуації не існували б, якби на третьому курсі в моє життя не влетіла маса нових незнайомих і чужих людей. 

Я звикла відчувати їхню підтримку, їхню любов і віру! У складних і важливих ситуаціях, я знаю, що вони завжди будуть за мене, щоб я там не наговорила і не відстоювала б. Томущо я зробила б заради них теж саме.

І коли мені дуже сумно, а рідний Тернопіль десь далеко, я знаходжу відзняте в подарунок на день мого 22ліття відео з усіма цими тепер такими рідними людьми.

І хоча я досі не знаю, яку ще роль вони відіграють в моєму житті, та я точно знаю, що вони - мої люди!